Соціальні служби системи МВС продовжують організовувати музичні, мистецькі та спортивні події для поранених захисників – важливий етап їхнього відновлення. Музика стає для бійців підтримкою, яка допомагає пережити складний шлях лікування та реабілітації. Нещодавно до Державної установи “Головний медичний клінічний центр МВС України” завітав фронтмен і засновник гурту “СКАЙ” – Олег Собчук.
Перед тим як пролунали перші акорди популярної пісні “Подаруй світло”, Олег звернувся до воїнів зі словами вдячності. Він назвав їх воїнами світла, тими, хто навіть у найважчі моменти не втрачає віри в перемогу:
“Ви – воїни світла. І ми переможемо, бо світло завжди сильніше за темряву. Так було, є і буде. Темрява не має жодного шансу там, де є ваша сила. Дякую вам за те, що ви робите для України щодня. Ви – наша сила, наша надія і наше світло.”
Олег Собчук виконав для бійців відомі хіти гурту, такі як “Легковажна”, “Динамо – це ми”, “У тобі так багато сторін” та інші. Серед пісень прозвучала легендарна “Смерека” знайома і дорога багатьом поколінням українців. Мелодія миттєво підхопила зал: воїни співали разом, посміхалися, і зал наповнився енергією єдності.
Хлопці слухали пісні, і кожен знаходив у них щось своє. У цих словах було все: і втрати, і шлях до відновлення, і внутрішня сила, яку не відібрати ані війною, ані болем.
Серед присутніх нацгвардієць Сергій Філоненко з позивним “Кінолог”. Він брав участь у бойових діях на Сумському напрямку, де у травні цього року під час виконання бойових завдань разом зі своїм чотирилапим напарником – німецькою вівчаркою Ральфом – отримали осколкові поранення. Нині Сергій проходить лікування в госпіталі і жартома каже, що тут немає часу хворіти:
“Тут постійно організовують заходи: різні заняття, концерти, боулінг, більярд, рибалку. Всі пісні артиста мені знайомі, я їх слухав і раніше. І супер, що сьогодні є можливість послухати їх у живому виконанні прямо тут,” – додає він.
Це слова пісні, написаної азовцем Красовським Назаром. Цього року, 2 жовтня, він повернувся з ворожого полону, де перебував майже три з половиною роки. Концерт став для нього особливо надихаючим: Назар вирішив уперше виконати власну пісню “Непокірна птаха”, яку написав у полоні…
Спочатку слова пісні він викарбовував на милі, адже іншої можливості писати там не було. Згодом у його руки потрапила ручка, і за дві хвилини боєць переписав пісню на маленький клаптик паперу, який йому вдалося зберегти і забрати з собою. Назар попросив артиста акомпанувати йому на гітарі, аби вперше в житті виконати власну композицію.
У залі затамували подих, коли боєць співав про силу духу, свободу і незламність. Останній рядок пісні – “Вільне серце непокірних не підкорить гнів” – став не лише власним відображенням бійця, а й дзверненням до присутніх:
“Якщо перші рядки були трохи про мене, то цей останній рядок – уже до всіх українців. Такі як ви надихають,” – звернувся Назар до Олега Собчука.
Він додав, що інколи на вулиці підходять люди й кажуть просто: “Ви військовий, дякую вам.” Назар відповідає: “Якщо в тебе такі думки, то я дякую тобі. Бо ти – частина моєї країни, а я – частина твоєї. Ми – частина один одного. І поки ми частина один одного, ми нерозривний ланцюг і найсильніша нація у світі.”
