The Economist розповів про дилему України та туманні обіцянки Заходу після Берлінських переговорів.
Зміст
Україна не може погодитися на здачу території в угоді про припинення вогню без залізних гарантій безпеки. Водночас, важко уявити цінність гарантій безпеки від США, які не мають наміру воюватиме за Україну проти Росії.
Про цю проблему пише The Economist.
У виданні зауважують, що після переговорів у Берліні стало відомо, що Україні можуть надати гарантії безпеки, подібних до натівських, та економічну підтримку після припинення бойових дій. Але багато деталей туманні, і більшість з них потребують набагато більшого обговорення. Найголовніше, що пропозиції ще не були представлені Росії, яка, безсумнівно, заперечуватиме проти багатьох із них. І чи взагалі зацікавлений Володимир Путін у припиненні війни.
Дилема для України
«Для України дилема залишається незмінною. Вона не може погодитися на здачу території в угоді про припинення вогню без залізних гарантій безпеки. Однак, чим сильніші гарантії, тим більша ймовірність того, що Росія їх відхилить… І в будь-якому разі важко зрозуміти цінність гарантій безпеки від Америки, яка послідовно заявляла та демонструвала, що не воюватиме за Україну проти Росії», — йдеться у статті.
The Economist вважає, що принаймні на дипломатичному рівні переговори в Берліні являють собою прогрес.
Що відомо про гарантії безпеки
Угода про основні гарантії безпеки для України була узгоджена між європейцями та двома американськими посланцями, Стівом Віткоффом та Джаредом Кушнером, відповідно, приятелем президента з гольфу та зятем. Американські чиновники назвали гарантії «платинового стандарту», хоча подробиць небагато.
Україну не приймуть до НАТО, але Америка та європейські країни запропонують зобов’язання, що відображає статтю 5 НАТО, яка стверджує, що збройний напад на одного союзника є нападом на всіх. Щоб підтвердити свою довіру, Трамп, очевидно, готовий подати гарантії на затвердження до Сенату, хоча чиновники не уточнили, чи це буде договір, чи менш обов’язкова резолюція.
У разі майбутнього нападу Росії, заявили європейські лідери, відповідь Заходу «може включати збройні сили, розвідувальну та логістичну допомогу, економічні та дипломатичні дії». Такі заходи далеко не відповідають тому, щоб ставитися до України як до повноцінного союзника.
Хоча країни НАТО беруть участь у спільному розгортанні, навчаннях та плануванні, американські чиновники заявили, що американських військ на місцях не буде. Питання в тому, який ступінь підтримки вони насправді готові запропонувати. Американці заявили, що будуть запроваджені широкі заходи для моніторингу припинення вогню та «зниження конфлікту» між силами суперників, щоб уникнути зіткнень. Європейські чиновники стверджували — або, можливо, просто сподівалися — що місію очолить Америка.
Таким чином, Україна отримує те, що виглядає як друга найкраща гарантія. Згідно з цим планом, вона зможе зберегти свої Збройні сили на їхньому нинішньому рівні — 800 000. Їх підтримуватиме європейська «коаліція охочих», яку досі невизначеним чином підтримуватиме Америка. Метою буде «допомога у відновленні українських Збройних сил, забезпеченні безпеки українського неба та підтримці безпечнішого моря, зокрема шляхом дій всередині України». Подальші деталі мають бути обговорені військовими чиновниками найближчими днями, можливо, в Маямі.
Питання російських активів
Україна тисне на Європу, щоб вона використала російські активи. Наскільки широко ЄС може використовувати заморожені російські активи, незрозуміло.
Але Америка набагато менше прагне змусити Росію платити. Рання версія американського мирного плану містила положення про використання частини російських активів для двосторонніх американсько-російських економічних проектів. А американські чиновники заявили, що остання версія має на меті забезпечити, щоб «Росія повернулася у світову економіку».
Найскладніше питання стосується вимоги Росії, щоб Україна здала весь Донбас, включаючи ті частини, які досі утримує. Американські чиновники запропонували перетворити ці землі на «вільну економічну зону». Зеленський наполягав, що Україна не відмовиться від суверенітету над ними, і що будь-яке виведення українських військ з укріплених частин Донбасу має супроводжуватися відведенням російських військ.
Занадто райдужні заяви з Берліна
У виднні заяви лідерів у Берліні називають надто райдужними. Адже гарантії безпеки для України залежать від невизначеного розгортання військ європейськими країнами, які мають мало вільних військ.
Готовність США захищати Україну у разі поновлення нападів є сумнівною. Обіцянки, що імітують статтю 5 НАТО, значать менше у світі, де зобов’язання Америки перед самим НАТО є неоднозначними.
Джерело ймовірного фінансування відбудови України неясне.
Щодо території, найбільшим досягненням є те, що посланці Америки, які нещодавно запропонували пропозиції, що фактично визнають суверенітет Росії над окупованими територіями, схоже, готові прийняти пропозицію, яка цього не передбачає.
М’яч знову на боці Росії
Дехто вважає, що Путін може погодитися отримати територіальні поступки, якщо він вважає, що це розколе Україну та відокремить Америку від решти НАТО. Інші вважають, що диктатор на це не піде.
«Він ніяк не погодиться на гарантії безпеки чи [присутність] сил НАТО в Україні», — каже Іво Даалдер, колишній посол США в НАТО. «Все це заради того, щоб догодити Трампу, а не досягти реальної угоди».
Під час Першої світової війни різдвяне перемир’я між німецькими та союзними солдатами взимку 1914 року було недовгим. В Україні його може не існувати, зауважують у The Economist.
Раніше німецьке видання Berliner Zeitung повідомило, що план для закінчення війни в Україні фіналізують навесні.
