“Ви отримали від ментівського беспріділу, розкрадання майна, нахід курсу на РФ і зраду державних інтересів.” “Не годіть. Ми не згодні. Принесіть бутерброд і шину.” “От вам війна на Сході, російські спецслужби + армія + всяка кримінальна шайка та жадібні олігархи-пристосуванці, мінус Крим.” “Вашу дивізію. Дайте каску, тепловізор, кровозупинне і сухий борщ.” “Привіт, тут коронавірус прибув. І трохи зомбіапокаліпсису в МОЗ.” “Блін вашу мідь! Добре, давайте штучне вентиляційне легене, пакунки для пенсіонерів, шиєм халати для медиків, підвозимо кого треба.” “Кстаті, для натхнення: мінус культура, Рифмастер, який не винен за ґратами, мінус кіно, освіта і так далі, типу класти на незалежну прокуратуру. І, на мою думку, ментівський беспредел теж прибуде.”
(сопе, думає, дивиться на шини, гаманець, навколо, купує новий альбом Дахи Брахи)
Бути українцем — це обривати пелюстки марних надій з троянди будь якої влади.
Аж до голого шипастого стебла.
